У читалці тепер можна виправити або сховати власне повідомлення.

Найголовніше, одразу: це не видалення. Повідомлення нікуди не дінеться з obsilf.kiev.ua — ні з книги, ні з RSS, ні з чиїхось копій. Змінюється тільки те, що показує ця читалка. Хто читає обсілф напряму — бачить оригінал, як і бачив. Кнопка тому й називається «Сховати», а не «Видалити»: обіцяти друге я не можу, а повірить у нього насамперед той, хто щойно пошкодував про написане.

Що є. Під своїм повідомленням з'являються дві кнопки. Виправити — замінити текст. Сховати — прибрати текст із читалки. Обидва рішення скасовуються кнопкою «Повернути як було», скільки завгодно разів.

Чому лишається позначка, а не порожнє місце. Читалка показує книгу такою, як вона є. Якби сховане повідомлення просто зникало, читалка брехала б — воно ж насправді на місці. Тому замість тексту видно, що автор його сховав, і поруч посилання на оригінал. Виправлене так само підписане: «Виправлено автором», з датою. Хто відповідав на попередній варіант, має бачити, що слова під ним змінились.

Тільки своє. Кнопки видно лише під повідомленнями з твоїм ніком, і сервер перевіряє це ще раз, коли зберігає. Підробити в браузері не вийде — перевірка не там.

Щоб кнопки з'явились, пристрій має знати, що ти — це ти. Це стається саме собою після того, як ти напишеш звідси повідомлення зі своїм ніком і паролем: іншого способу підтвердити пароль обсілф не дає. Написав з телефона — на телефоні кнопки є; на комп'ютері треба буде написати ще раз.

Нік з дужками — це інший нік. Якщо колись підписався «Вася(з Луцька)», а тепер пишеш просто «Вася», то до старих повідомлень кнопок не буде. Так навмисне: обсілф захищає паролем саме той рядок, яким ти підписався, і я не хочу вгадувати за тебе.

Цитати не чіпаються. Якщо хтось процитував тебе у своєму повідомленні — там лишиться те, що він цитував. Він відповідав саме на ті слова, і переписувати їх заднім числом було б негарно.

Виправив і стало гірше — тисни «Повернути як було». Не працює як слід — пиши сюди.