ironbelly(LMW28IF) [Останнi 20 месаг] [AI портрет] 👍·👎·🤡·😠·😄·😢·
№ 1759366 вiд 2026-10-23 13:25:45

CD

2 olma
№ 1759351
Нє всє так однозначно (с).

На поточний момент основиний дохід виконавців іде від стрімінгу. Цей вид подачі музики добре заходить і молодому, і старшому поколінню. Не треба забивати квартиру дисками, доступно в будь-якій точці, де є інтернет і на будь-якому гаджеті… Звичайно, не все є з того, що хочеться. Не завжди в задовільній якості. Завжди може зникнути з платформи (як було відмічено). Але пересічному добре і зручно.

Відроджений вініл - для мене велика загадка. Я розумію аудіофільську нішу. Так, вініл, через особливості технології, не дозволяє фізично закомпресувати звук, підняти гучність і загнати все до абсолютно непридатного для прослуховування стану (brickwall). Але ж нові видання все одно походять з «цифри». Або повністю, або десь на шляху від запису до продукту «цифра» використовувалась. Видання з повністю аналоговим трактом зараз одне на тисячу. Та і в фінансовому плані вініл - то трохи інший рівень витрат, якщо хочеш забазпечити нормальну якість звучання. Про те, що вініл «запилюється» від частого програвання, всі делікатно мовчать. І то зрозуміло. Коротше, для мене то більше хайп. Котрий, до речі, досить сильно підсилюється «продукт плейсментом» у всіляких серіалах і фільмах. Ну ти в курсі, такий змучений детектив Борщ приходить ввечері додому, плеще собі віскаря на лід на 2 пальці, включає джазз на вінілі і виходить на терасу дивитись на захід сонця над Лос Анджелосом. Як не така була сцена, то то мій ШІ в голові щось згенерував з кількох джерел, вибачаюсь ;).

Компакти зараз в маргіналі. Їх, з одного боку, убили стрімінгом. З іншого, brickwall. Для компактів зараз приблизно той само стан, що був у вініла в кінці 90х - нікому не цікаво, ніхто не хоче слухати. Є певна кількість маньяків. Але мало. Те, що зумери трохи почали підтягуватись до формату, справу не рятує, спад продаж був такий, що відновити статус нереально. Оті всі цяцьки з бонусам - то іграшка.

А от старі CD вже доходять до стану антикваріату. Періші комерційні видання були в 1982 році. Сам розумієш, уже 50 років скоро буде. От ці однозначно ростуть в ціні і попит на них зовсім не пересічний. Бо часто перші диски робли простим flat transfer оригінального мастеру, без усіляких витребеньок в «цифровому» світі. Це, звичано, не завжди добре, бо деякі записи точно вимагають додаткової обробки, але все одно - зі старого диску майже завжди отримуєш щось дуже близьке до того, що було схвалене виконавцем на останній стадії, а не підкручене міленіалом-продьюсером через 40 років. Ну і ціни на такі диски відповідні на секондах. Особливо, коли точно відомо, що перший тираж був 5000 екзеплярів, як у цього

Тобто, не тільки в цього, а в усієї серії - по 5000 кожного диску в першому тиражу.

Потім, звичайно перевидавали кілька разів, але маньяки знають, як перше видання відрізнити. Зрозуціло, що це вже не стільки про музику, скільки про філателію і нумізматику.

Я міг би, звичайно, ширше розгорнути. Але ліньки.