електричні машини
2 Voxa, 2 sk Так в тому то і справа, що принаймні на рівні технікума не треба було грузити забагато теорії. Треба було основи дати, навчитися користуватися довідниками спеціалізованими. Все обладнання в індустрії вже давно було стандартизоване комодитизоване. Хоча цих елементарних речей теж багато поназбиралося треба знати. такі речі, як наприклад. при запуску будь-якого електродвигуна там пусковий струм зростає космічно.
А ті всі суто теоретичні знання мали б стати у нагоді проєктанту, дизайнеру-конструктору, який створює саму мащину, електродвигун.
Що було після технікуму. Потрапив я за розподіленням працювати в електроцех Стахановського машинобудівного заводу, який був чи не єдиний в СРСР, що виготовляв дуже важливу продукцію: ланки і ланцюги для есклаторів, самі невеличкі екскалатори для метрополітенів, для універмагів. Старе донбасівське місто Стаханов це колись і зараз м. Кадіївка, і навіть в Київському ЦУМі ескалатори були від Кадіївського машзаводу.
Так в цьому електроцеху ремонтували електродвигуни. які від роботи ламалися. горіли. etc Тобто їх ці двигуни знімали з агрегата, якогось підйомного крана, верстата тощо і розбирали, міняли підшипники. намотували нові обмотки на ротор і т.п.
І думаєте, я щось там застосував з тих теорій з електромашин? Х-й там. Що я навчився - це прикручувати фланець електродвигуна. Нанизав на гвинти і УВАГА спочатку прикручуй гвинти напроти по діаметру фланця, потім наперехрестному діаметрі, щоб рівномірно все було, не перекошувала. Отака була практика роботи з електромашинами. :)