грибна подорож
тим часом, гриби бля.у четвер думаючи про п’ятницю, щось за неї зробив, щось забив, а щось не вовк. но й з ранком двинув на дикі місця, останній день літа. думаю, люди усі роблять, самий час, бо на вихідних буде променад. їду, виїхав за місто, почався ліс – стоять. а йдіть ви нах думаю, зараз доїду, там нема. проїхав далі в область – стоять, пруть ведра й кошики. ну добре, доїхав на місця, звернув на лісові дороги вглиб. стоять, серед інших, мотоцикл-пікап. а вже заїхав куди треба - нема, думаю, так вам. пішов на хащі-болота.
аж ось десь у самих хащах, дивлюсь, якийсь пузатий дід порається. ну обмінялися грибними думками, я й питаю - це все добре, а як же робота. він каже, та й ще ж уся осінь попереду (!?). з часом стрічаю хлопця з дівкою на моторолері, продовжую соцопитування. дівка хіхікає, а хлопець – так сєводня ж пятніца. да уж бла. згодом йде молодий чоловік з дальніх кордонів, скаржиться. на питання відповідає «та я про роботу навіть й не думаю». заєбісь.
став я тепер розуміти миколу яновіча, як важко нині рухати покращення. громадяни усі по лісах, за білими з підберезовиками ракєль лазять. важко з цими людьми давати стабільність, співчуваю.