Зараз натрапив на пісню Смерічки Ти знаєш, що ти - людина на слова Василя Симоненка. Музику написав Віктор Морозов зі Смерічки й Арніки, мій приятель. Це була тоді бомба. Вбитого укрпоета грали на совіцькому тб, бо не знали про це. Згадав, як наприкінці 80х Віктор став бардом. Тоді йому бракувало текстів. Він не був поетом, лише музикою. У Львові він підійшов до мене й сказав: Вітя Панчишин може писати тексти, а я ні. Можеш дати мені щось? Я кажу: без проблем. Тоді я мав дуже політичний хуйовий вірш, якого сам соромився. Мені навіть Андрухович сказав: Семене, нащо тобі таке? Ти ж нормально пишеш. Але я написав це і хотів бути почутим. Морозов купив у мене цей вірш за 70 рублів і заспівав у багатьох залах. Я був у гвф у Києві. Я цього ніколи не друкував, бо це хуйня, і не пам'ятаю всіх слів, але це було щось такого:

У Львові обнаглєлі
УкрАїнські пани
І дуже захотіли
Із руськими вайни.

Казлячії поети:
У рот вам пароход.
Вєрньом вас на баґнетах
В тридцять дев'ятий год!

Рот Фронт! Червоне знам'я
Колишиться між нас.
Ми правії, бо з нами
Рабочий інтерклас!

Жовто-блакитну мову
УкрАїнським щєнкам?
Даєм рабоче слово:
Їм вирве язика!
Сказав наш самий главний
Буквально отепер:
Буть суржику державним
В усім Ссср!

Самий главний тоді був ґорбі. Віктор то заспівав, і були овації в Києві. Отакі спогади із 1989 року.