Вінгер київського Динамо Владислав Кабаєв пригадав період виступів за Чорноморець під керівництвом Романа Григорчука.

«Було дуже мені тяжко після дитячого футболу перейти в таку команду. Роман Йосипович — дуже специфічна людина як тренер. Я приходив на теорію, всі приходили, хоч тобі 30 років, хоч 35, хоч 18. Теорія йде годину, ти з блокнотом, усе записуєш, і потім він у якийсь момент міг у тебе спитати. І питав він молодь. А я сором’язливий такий, щось знаю, він: «Що ти, як собака: знаєш, а не можеш відповісти?» Все, я в фарбу.

І було таке, що він каже: «Завтра о 7-й ранку чекаю тебе, буду питати — вчи». Я всю ніч готуюся, блокнот під подушкою. Приїжджаєш о 7-й ранку на базу, трусишся, о 9-й теорія — його немає. 2 години чекаю — його немає. Він приходить, питає: «Ти був на базі?» — «Був». — «Я тебе можу спитати в будь-який момент: на полі, через тиждень — щоб ти був готовий». І ти ходиш весь час трусишся. Але так і не спитав.

У нього була дуже велика дисципліна. Коли команда відпочивала, не можна було дверима хлопати, газон не можна було косити. Коли ти в ресторані обідаєш, не можна було по телефону говорити. На прогулянці молодь повинна була йти першою, а не останньою. Така армія, типу. І мене дуже це так загартувало. Було дуже тяжко, але це такий досвід. Мені 15−16 років, грубо кажучи, а от хлопцям, які були трохи постарше — думаю, вони дуже багато від нього взяли.